363924d9-3ce5-49be-b681-80914338c903 out

Так, насправді-бо я й не знаю, яка я. Я думала, що хтось мені це скаже, але помилялася. Я мусила сама визначити. Була в боргу перед самою собою. Я намагалася по-новому дослу­хатися до свого тіла. Пробувала відчути щось глибше і таєм­ничіше, ніж хіть, ніж бажання. І воно відгукнулося. Воно так багато хотіло мені сказати. Його розривало бажання про все мені розповісти…

Страшенно душно. Бракує кисню. Кров від надзусиль пуль­сує в скронях. Ковточок води… Чистої, прозорої, прохолодної. Іду до дверей. Легко штовхаю. Мовчать. Наче жартують. Вони ніколи не зачинялися. Двері в сауні ніколи не зачиняють… Штовхаю сильніше. Мовчать. Вперто, зціпивши зуби. Усе ще не передчуваю нічого злого. Яке зло? Я ж тільки-но навчилася приймати… Кров стугонить дедалі болісніше. Язик прилипає до піднебіння. Ковток води… малесенький… Протираю не­величке скельце в дверях, аби хоч когось покликати на допо­могу… Я ж тільки навчилася прощати… Світлана. Чудово! Вона мене побачить і допоможе… Якась бліда і знову некра­сива. Треба буде їй сказати, що така крива посмішка їй не личить, що вона старить її… Жінка щось намагається мені сказати. Самими устами… «К-у-р-в-а» — відчитую по буквах…

Стукаю ще раз… Стрічаюся з нею очима… Вона не поспішає відчиняти двері. Підпирає їх щільніше своїм поглядом…

Але ж як?

Я ж тільки навчилася любити…

Лукащук Х.

Л84                  Курва : роман / Христина Лукащук ; передм. І. Карпи ; ху­дож. Х. Лукащук. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейно­го Дозвілля», 2013. — 240 с. : іл.

ISBN 978-966-14-5409-4 (PDF)

Марті є чим поділитися з подругами. Їхні посиденьки — таке собі «Секс і місто» по-українськи. Але їй нема чим похвалитися: закохуватися в одру­жених чоловіків — Мартина карма. Коли вони з Остапом планували власне весілля, вона й гадки не мала, що десь під Івано-Франківськом на нього чекає жінка та двійко діток… Другий, Павло, нічого не приховував, але роз­лучатися не схотів. Чим закінчаться Мартині спроби номер три й чотири, якщо достеменно відомо, що п’ятої не буде?

УДК 821.161.2

ББК 84.4УКР

Спонсори та партнери конкурсу «Коронація слова»

ВІД ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ «КОРОНАЦІЯ СЛОВА»

ХОРОШІ ДІВЧАТКА ПОТРАПЛЯТЬ У РАЙ,

ПОГАНІ — В ІСТОРІЮ!

Оля була поганою: поганою для мами, що пес­тила лише молодших дітей, поганою для шко­ли — таким медалей не дають… Тож мала всі шанси або вскочити у халепу, або… щось змі­нити на цій кулі! А поки що наша героїня на­кликає на себе гнів рідної неньки спробою по­вернути новонародженого братика туди, де він начебто взявся, — під скирту, тікає з дому, змінює школу, а чорна карма притягує негаразд за негараздом… Та якщо вже Бог поцілував дитину в тім’ячко, вона вистоїть, витримає всі випробування!

ТРИ ЖІНКИ. ТРИ МРІЇ. ЗДІЙСНИТЬСЯ ЛИШЕ ОДНА

Вчителька німецької Галина й гадки не мала, що під старість закрутить роман із колишнім однокласником і, ставши тягарем для дорос­лого сина, шукатиме долі та євро в Німеччині. Та краще вже працювати прибиральницею в домі берлінської багатійки, аніж у рідній школі…

Колишня танцівниця Наталка називає своє гастарбайтерство берлінським джайвом: нові краєвиди, одружені чоловіки, наші та інозем­ці, — закордонне життя вирує, а вона все плекає свою мрію всиновити сирітку…

У Лариси дитинка вже є, а от утримувати її матері-одиначці не до снаги. Виховуючи ве­редливих маленьких німчиків, вона засинає і просинається з єдиною думкою — побачити і притиснути до серця свого сина, а не чужого…